Беззащитный Союз "Допоможемо Коле"

07.03.2011

Дніпропетровськ – Чиновникам, які мають захищати права дітей на Дніпропетровщині, треба виставити попереджувальну «жовту картку». Про це на засіданні «круглого столу» у Дніпропетровську заявив голова Всеукраїнської організації «Допоможемо дітям» Микола Кожушко. Представники соціальних і психологічних служб із цим частково погоджуються: робота з захисту прав дитини в регіоні недостатня.

Останній резонансний випадок, пов’язаний із правами дитини, стався у Дніпропетровську. Через відсутність піклування з боку батьків 13-річна дівчинка стала повією. Міліціонери затримали її просто на вулиці, коли та пропонувала послуги чоловікам. Потрібні були гроші, пояснила, на одяг. За дії школярки тепер відповідатиме мати, проти неї порушили кримінальну справу – за невиконання батьківських обов’язків, що призвело до тяжких наслідків.

Випадків, коли батьки грубо нехтують правами та інтересами своїх дітей, на Дніпропетровщині чимало. Наразі на контролі в українського омбудсмена Ніни Карпачової перебуває кілька гучних справ із Дніпропетровщини: діти не тільки потерпають під прямого насилля в родині, а й від психологічного тиску, й економічних зловживань – коли батьки живуть за «дитячі» гроші, розтринькують соціальні виплати на алкоголь і наркотики.

Голова Всеукраїнської громадської організації «Допоможемо дітям» Микола Кожушко зазначає, що державні соціальні служби про такі випадки дізнаються постфактум і мало займаються профілактикою явища.

«Мало займаються правами дітей на місцях, особливо в селах. Коли стається нещастя, тоді вже соціальні служби починають проводити перевірки, – каже він. – Займатися дітьми потрібно до того, як у сім’ї стався нещасний випадок, відвідувати неблагополучні сім’ї і дізнаватись, як там ставляться до дітей. Зараз, а не тоді, як щось трапиться, як було у Магдалинівці, Софіївці, Криничках»», – каже представник громадської організації.

Факти насилля стають відомими після спроб самогубства дітей

Засідання «круглого столу» щодо прав дітей, Дніпропетровськ, 2 березня 2011 року
Дитячі психологи згодні: часто про порушення прав дитини з боку батьків соціальні служби дізнаються після спроб суїциду. Наразі на Дніпропетровщині активного інформування дітей щодо захисту їхніх прав не проводиться. Номери гарячих ліній «телефонів довіри» відомі далеко не кожній дитині, та й забезпеченість шкіл фахівцями-психологами складає всього 50%.
Часто дитині складно знайти тих, кому можна розповісти про біду, сказала Радіо Свобода психолог Дніпропетровського обласного навчально-методичного центру практичної психології Наталя Зарічна.
«Дитина часто приховує те, що вона жертва насильства. Чим молодша дитина, тим більшу провину вона відчуває за те, що до неї застосовують насилля. Часто цей факт встановлюється після спроб самогубства. Необхідно пояснити всім дорослим, що ігнорування дитини, примус і навіть крик – це все форми насилля. У багатьох школах є «скриньки довіри», куди діти можуть вкинути листа і повідомити про свою біду. Чи достатньо цього? Ні, цього недостатньо», – зазначає психолог.

Оточуючі бачать і не втручаються

Нещодавно на Дніпропетровщині виплив на поверхню факт грубого порушення прав дітей: дві молоді породіллі не піклувалися про своїх малят, забували погодувати, не звертались до лікаря. Дітлахів шпиталізували з важкими хворобами. У цій ситуації покарали не тільки матерів, позбавивши їх батьківських прав, а й соціального працівника, закріпленого за родинами. Його звільнили з роботи.
Проте у більшості випадків відповідальними визнають лише батьків, каже консультант департаменту соціально-економічних та культурних прав Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Світлана Корнілова.

«Ми виїздили у родини і бачили тяжке становище дітей. Через суд дітей вилучали з цих сімей. Звісно, винні батьки, які це роблять. Але і ми, суспільство в цілому, ми неуважні. Сусіди, органи влади, оточуючі все бачать і дуже пізно втручаються», – зауважила консультант омбудсмена.
Раніше Комітет ООН з прав дітей заявив, що стурбований ситуацією в Україні, зокрема, випадками насильства в сім'ї та невиконання батьками своїх обов’язків.